?

Log in

No account? Create an account
zzzyu
27 August 2012 @ 12:56 am

Про старі пісні, смоктання соски та домовленості




 
 
zzzyu
Інколи ми ніби повертаємось. І коли ми споглядаємо людей, що  зовсім не змінились - це нас не надихає. Втім люди що так само прогресували як і ви, за час відсутності, ось ті, хто вас надихає.
 
 
zzzyu
10 August 2012 @ 07:18 pm
я не збагну, чи то бігати під дощем, чи то просто п"ятничне натхнення. Втім настрій піднявся і стало неможливо зосередитись. Ніколи б не подумала, що гарний настрій ніяк не сприяє моєму зосередженню на роботі. Втім ні, можливо це знову ж таки просто п"ятниця. Декілька годин до подорожі, саме те відчуття якого постійно бракує.

Подорожувати треба! як би там не хотілось себе переконати, що все змінилось - ні-ні! мандрівка - це саме те, що піднімає настрій. 


====

Пробіжка босоніж під дощем, чи є це хвилинним існуванням поза зоною комфорту?? 
 
 
zzzyu
09 August 2012 @ 08:20 pm

Складалось враження, що я є одним з персонажів реклами в  стилі - натисніть кнопку, щоб додати більше екшену, втім кнопки ніби ніхто й не натискав. Можливо механізм ситуації було задіяно вже самим опусканням жетону в автомат. 
Вагон, поїзд розганяється і тут просто відпочиває фантазія усіх "нелюбітєлєй бабушек в метрополітенє". Якась пані непохитно розташувалась посеред проходу, втім я вміло проковзую між нею та чуваком з великою коробкою, що сидить, поставивши її не найкращим чином. Коробка довга і неповоротка, втім мені вдалось - я вже посередині вагону, ловлю розсіяне освітлення і продовжую читати*. І тут Вона, не так вміло проштовхується, зачіпляється за коробку, летить долілиць на підлогу вагону (людей, тих, що стоять, поряд напрочуд мало). В мене в мозку стається slow-motion та втім я безпорадно отримую удар головою по бедру (вже в очікуванні величезного синяка). Від удару мене заносить на чоловіка поруч, він трохи турботливо (турбуючись про себе) відступає і продовжує розмову. Я намагаюсь допомогти жінці, вона ігнорує мене, чіпляється за сидіння, стає на коліна, от вона вже встала, і моститься на от тому вільному місці, заради якого і була уся ця дія, Вона тримається трохи за голову. Я оглядаюсь навколо і розумію, що жоден, жоден не підвівся хоча б у спробі допомогти людині підвестись. А чоловік, чия коробка брала не останню участь у цьому сюрреалістичному сюжеті просто підсунув її до себе і втупився поглядом десь в іншу сторону. Типу я ніц не бачив, а ви хіба бачили? 

Виправдання такому ігнору могла б отримати пара, що вийшла на наступній - жінка і дуже п"яний чоловік, її напевне настільки поглинуло розчарування, що вона і правда не помітила. Хоча сome on!

А підсумовуючи це все через політичну призму - в котре хочу відмітити, що з нас давно зробили зомбачів, які щасливі, що ще живі і мають роботу і зарплату. Все інше - це вже розкіш, яку ми не заслужили. Нормальний транспорт, адекватне ставлення - та де там, це щось ефемерне і утопічне, головне вижити самому. Така собі нація "тєрпіл", чомусь вкрадається мені це слово з якогось бандитського фільму. 

Ну і на завершення історія про ліфт. Ліфт в нашому будинку - річ автономна і не підвладна інженерній логіці. Одного натискання кнопки - не достатньо, треба придумати цілу комбінацію, аби потрапити на потрібний поверх, якщо тобі не до вподоби ходити темними сходами, що не бачили електричного освітлення за останні 5? 10? років. Романтизму поїздці в ліфті додає перегар якогось сусіда, який таки потрапляє в пункт призначення з 3ї спроби, з допомою жіночки, що проїхавши відрізок 1-4 декілька разів, втрачає терпіння. І лишаючи по собі лише фразу "Бл*ть, зає**ло, буду тут ше кататися і так на автобусі їхала 3 години" виходить знову на 1му. 

Пропустивши деякі подробиці про автобусну поїздку, цією фразою, а точніше її початком і підсумуємо враження від "діставання" додому.




=========

* Автор можливо не є важливим в даному описі, втім захоплено читаючи 2гу книжку поспіль - хочу порекомендувати Є. Положія усім любителям української літератури.  

 
 
zzzyu
20 February 2012 @ 01:56 pm
Історії (як не дуже поспішно виправила мене продавщиця книжок) Лексикон інтимних міст

Карткою розплатитись не можна, вже перепона для купівлі книжки, та і сторінки у конкретно цієї якісь жовті. то ж книжка, а не бульварна преса. Втім як то кажуть якщо проблема в кольорі сторінок то не в цьому проблема. Втім це буде виключенням яке тільки підтвердить правило. Досі не маю Малярчук "Згори вниз", бо ніде не бачила її в твердій обкладинці.

Вирішено було шукати іншу книжку з білішими сторінками. Понеділок - закритий книжковий, інший випадковий день - хм, а Сяйво та Знання ще існують?, бо навіть маленького відділення Фоліо в переході на Хрещатику не було мною знайдене. Де купувати в центрі книжки?
Біжу на зустріч, ось він день і книжковий і певна сума в кишені - необхідно поцікавитись чи є. 54(?) ряд - зачинено, здається в 52 ще є. Чую магічні "111 гривень" на запитання про ціну. ось вона. в мене в руках. Метро - передмова. Цікаво, з якого міста я почну читати.

Дорога додому. Відкриваю Грац, закінчується розповідь до 111ї сторінки.


правда тепер оце лежить книжка вдома і чекає своєї черги.
 
 
 
zzzyu
19 January 2012 @ 03:27 pm
 
 
zzzyu
15 January 2012 @ 07:34 pm
Make a to do list. Prioritize things you actually need to do NOW. Think of doing them. Think what youneed to make them done. Organize a working place. Watch some series to feel casual and not like you are forced to do things you need to do. Waste half a day and feel even more forced to do stuff. Sit, pick the best music, try to focus. write to the blog about how you can't really focus or not reallly in the mood for doing what you were suppose to. 
Ok, just do it. Whatever will be results - point is to present them tomorrow. early in the morning, so you still have some hours to make them done.

Snow outside. Winter officially started with a NewYear after Friday 13th!
Like in a "Fight club": "Slide"!

:)
 
 
Current Music: appleseed cast
 
 
zzzyu
14 July 2011 @ 11:54 am
У Львові люди ходять на каву... мають зустрічі, встигають на поїзди за не працюючих трамваїв. Мені знову хочеться туди. Мільйон кафешок, туристів, суміш цікавих особистостей і на відміну від інших європейських містечок - тут таки лишаються львів"яни. Вони ніде не тікають від незнайомців.
Дережери, викладачі французької, рендомні поляки...
Цікаві книжки! так! знову потяг до літератури. мені тепер знову мало метро, адже я не встигаю прочитати і 10ти сторінок.



Єдине що, за Київ сумно, мені здається ми найбільше позаду з підготовкою до евро. нехай навіть на палаці України замінюють сходи і трохи більше стало вагонів метро без реклами.

...
 
 
zzzyu
14 July 2011 @ 10:32 am
"If you think education is expensive, try ignorance."


Don't ask advises just before the DL ---> it can only lead you to a failure decision.
Be more confident! Believe in yourself! and remember it's worth not to try it!

 
 
zzzyu
17 June 2011 @ 10:52 am